28 січня - День затвердження Державного Прапора України.
Цього дня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про затвердження державним прапором України національного прапора», яким вже офіційно затвердила прямокутне полотнище із двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору і нижньої – жовтого.
Державний прапор - данина поваги до символу держави, що пройшов разом з українцями упродовж багатьох століть довгий, героїчний, дуже часто - трагічний шлях, він є символом слави багатьох поколінь українців.
Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.
Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.
Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.
І після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України.
Навіть в радянській Україні були спроби піднести національний прапор. 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса, які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс – прапор мали побачити студенти і робітники заводу «Більшовик», що зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців КГБ знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.
22 січня 1973-го в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори.
26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.
Відтоді український прапор піднімали над Еверестом. Він майорів у Антарктиді на станції «Академік Вернадський». Літав у космос з Леонідом Каденюком. Піднімався на п’єдестал разом з олімпійськими чемпіонами, починаючи з 1996 року. Ми бачили його у стрічках на куртках і рюкзаках протестувальників під час Революції гідності.
Сьогодні прапор – з нашими військовими на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони підписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Він майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах!
Український прапор є символом героїчної боротьби, стійкості та державотворчих зусиль українського народу. Він уособлює гордість, віру та постійну боротьбу нації за незалежність і суверенітет.
Відзначення цього дня – це не лише пам’ять про минуле, але й погляд у майбутнє. Це зобов’язання відстоювати цінності свободи, суверенітету та єдності, які символізує прапор.
День встановлення Державного Прапора України — це важлива подія, яка вшановує історію, культуру та незламний дух української нації. Це день, який об’єднує українців по всьому світу у спільному почутті ідентичності та мети, нагадуючи нам про нашу багату спадщину та безперервний шлях до процвітаючої та вільної нації.