Всі ми захоплюємося творчими талантами видатних історичних особистостей: художників, письменників, акторів та науковців. А чи знали ви, що багатьом з них зовсім не чужою була професія, з якою поєднали своє життя ми з вами? Давайте разом погортаємо сторінки історії, щоб згадати: а хто ж був бухгалтером ще до того, як прокинутися знаменитим?
Коли щодня ваша рука тягнеться за такою звичною косметичкою, ви не замислюєтеся над тим, хто приніс естетику у життя жінок, і цією людиною була міс Елізабет Арден. Саме завдяки їй в світі почалися перші наукові розробки косметики.
До того як відкрити власну справу, ця леді змінила не одну професію. Зокрема, коли Елізабет тільки переїхала у Нью-Йорк, то працювала бухгалтером у фармацевтичній лабораторії, паралельно проводячи на кухні експерименти по створенню косметики, від смороду яких сусіди божеволіли. У 1910 році міс Арден відкрила свій косметичний салон на П’ятій авеню. Без сумніву, тільки поєднуючи знання з бухгалтерського обліку з величезним бажанням створювати косметику найвищої якості, Елізабет Арден зуміла грамотно вибудувати свій бізнес.
Бухгалтери ставали відомими не лише в напрямку косметології, а й в сфері моди. П’єр Карден — французький модельєр, «жива легенда». Він порушив традиційний підхід «мода — для жінок» і створив першу колекцію чоловічого одягу. Запровадив у моді стиль «унісекс», створив міні-сарафани, «жакети-бульбашки», навіжені краватки «у квіточку». Він є новатором, який утворив власну імперію.
Важко повірити, але П’єр Карден розпочав свою кар’єру з професії бухгалтера та пропрацював близько 4-х років. І бухгалтерський досвід приніс свої дивіденди: Карден — не лише чудовий модельєр, але й успішний бізнесмен.
Не варто оминути увагою тих бухгалтерів, до досягли успіху на теренах літератури та музики.
О. Генрі — визнаний майстер американського оповідання. Але ніхто не знає, як склалася б його творча доля, якби не одна подія в його житті. Його викрили в розтраті (справедливо чи ні — питання спірне), коли він працював касиром і обліковцем у банку в техаському місті Остіні. За цей вчинок Вільям Сідней Портер (так звали майбутнього письменника) потрапив за грати на 3 роки. Саме в ув’язненні він розпочав свою літературну кар’єру — напередодні Різдва захотів порадувати доньку, а оскільки грошей не було, у подарунок склав для неї оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Так і сталося перевтілення бухгалтера в майстра слова.
Карл Маркс - соціолог, економіст, політичний журналіст і громадський діяч у своєму знаменитому «Капіталі», цієї настільної книги економіста, визначив бухгалтерський облік як «засіб контролю і уявного узагальнення» процесу виробництва. А відомий політик Отто фон Бісмарк якось сказав про Маркса «З цим бухгалтером ще наплачеться вся Європа».
Олександр Миколайович Вертинський — видатний актор, композитор, поет і співак, кумир естради. Олександру було 13 років, коли про нього вже подейкували як про перспективного молодого літератора. Газети та журнали охоче друкували написані Вертинським розповіді. Щоправда, на життя собі він заробляв іншими способами: працював вантажником, продавав листівки, був коректором у друкарні, грав у аматорських спектаклях. Працював він і бухгалтером у готелі «Європейський», але незабаром був звільнений «за непридатність». І хоча талановиті люди талановиті в усьому, але бухгалтерські премудрості не спокусили Вертинського настільки, щоб творити й у цій стихії, і сьогодні ми знаємо його як представника зовсім іншого напрямку діяльності.
Ще одним відомим всім носієм бухгалтерського фаху виступає славнозвісний Джон Рокфеллер - перший «доларовий» мільярдер і найбагатша людина в історії.
У 16 років протягом шести тижнів він оббивав пороги великих фірм, намагаючись влаштуватися бухгалтером. І йому це вдалося — Рокфеллера взяли на місце асистента бухгалтера в компанію «Hewitt and Tuttle». У 18 років Джон став молодшим партнером у торговій фірмі. Коли йому виповнилося 25, усі його знайомі вважали, що він назавжди пов’яже власне життя з бухгалтерським обліком. Але він закохався... Любов, бажання заробити капітал і знання, які він набув за час роботи бухгалтером, допомогли Рокфеллерові стати нафтовим магнатом і заробити мільярди.
Можливо, ви не чули імені Генріха Шлімана, але ми всі читали історії або дивилися фільми про визначне місто - Троя. Саме цей чоловік, що з дитинства плекав велику мрію, здійснив чималу працю, намагаючись довести світу, що описане Гомером в його величній «Іліаді» – є правдою. З дитячих років Шліман тяжко працював на шляху до свого успіху. У 22-річному віці Генріх став бухгалтером фірми, що мала зв'язки з Російською імперією. Вже через декілька років він заснував власний торговий дім.
Одружившись з грекинею (його дружину звали Софією), Шліман занурився у пошуки оспіваної Гомером Трої. І саме завдяки цьому видатному археологу світ побачив руїни стародавнього міста. Накопичені завдяки підприємницькій діяльності фінанси дали змогу Шліману здійснити його мрію, а людству – доторкнутись до великої знахідки археології.
Не оминула бухгалтерська професія і злочинний світ. Одним із фахів Аль Капоне (Al Capone) — гангстера і мафіозо, відомого у всьому світі, — була професія бухгалтера. Мало кому відомо, що, ставши сімейною людиною, він полишив роботу у Френкі Єля, знаного в Брукліні злочинного ватажка, і влаштувався на посаду звичайного бухгалтера у Балтіморі. Але в історії він запам’ятався саме як король мафії, (хоча міг бути і «королем бухгалтерії»).
До того ж цікавим є те, що саме скромний і, напевно, дуже сміливий бухгалтер Френк Вілсон зумів «дістати» докази для кримінальної справи проти Капоне. Тривалий час жодне державне відомство, незважаючи на старання, не могло викрити його в махінаціях і несплаті податків, адже на мафіозо працювали кращі юристи країни. Саме бухгалтер Френк Вілсон, вивчивши конфісковані в закладах Капоне документи й архіви податкової служби за декілька десятиліть, виявив докази несплати податків. На підставі цього Аль Капоне і був засуджений. Саме завдяки старанням професійного бухгалтера вдалося зловити «короля мафії».